Новітні тенденції лінгвістики

Abstract

Сучасній лінгвістиці притаманна, з одного боку, взаємодія й взаємопроникнення різних лінгвістичних підходів у дослідження мови, а з іншого – міждисциплінарність, залучення доробку суміжних галузей знань, причому все більший інтерес викликають прояви зв’язку мови та мислення з урахуванням позамовних факторів, де мова як знакова система слугує ключем до людської думки й природи людської психіки. Якщо мовознавство XX століття зосереджувало увагу на структурних та системних властивостях мови (наприклад, особливостях фонологічної системи, граматичних структурах та синтаксичних правилах), то сьогочасні мовознавчі студії виходять із філософського трактування мови на базі людського досвіду та системно-діяльнісного розуміння комунікативної діяльності, що спрямовує наукові розвідки на інтегральне вивчення ментальних і мовленнєво-комунікативних процесів. Актуальні тенденції вітчизняної й зарубіжної науки спрямовано на залучення когнітивно-дискурсивного підходу для дослідження інтерактивного конструювання смислів (“meaning-making”) на принципах утілеснення, інтерактивності, інтерсуб’єктивності та ситуативності.Смислотворення передбачає активну участь учасників комунікації у наданні значення символам, словам або подіям, що відбувається під впливом їхнього культурного походження, особистого досвіду та спільних знань. Цей динамічний процес виходить за рамки простого кодування та декодування інформації; він включає створення послідовних і особистісно значущих інтерпретацій, що сприяють розумінню світу.

Modern linguistics is characterized, on the one hand, by the interaction and interpenetration of various linguistic approaches to the study of language, and on the other hand, by interdisciplinary nature, involving the achievements of related fields of knowledge, and increasing interest is being shown in the connection between language and thinking, taking into account extralinguistic factors, where language as a sign system serves as a key to human thought and the nature of the human psyche. If the linguistics of the 20th century focused on the structural and systemic properties of language (for example, the features of the phonological system, grammatical structures and syntactic rules), then modern linguistic studies proceed from a philosophical interpretation of language based on human experience and a systemic-activity understanding of communicative activity, which directs scientific research to the integrated study of mental and speech-communicative processes. Current trends in domestic and foreign science are aimed at involving a cognitive-discursive approach to the study of interactive construction of meanings (“meaning-making”) on the principles of embodiment, interactivity, intersubjectivity and situationality. Meaning-making involves the active participation of communication participants in assigning meaning to symbols, words or events, which occurs under the influence of their cultural background, personal experience and shared knowledge. This dynamic process goes beyond the simple encoding and decoding of information; it includes the creation of consistent and personally meaningful interpretations that contribute to understanding the world.