Самоефективність в контексті вивчення симптомів моральної травми особистості під час війни

Abstract

Стаття присвячена вивченню питання моральної травми особистості, а саме з’ясуванню особливостей вияву самоефективності осіб з вираженою симптоматикою переживання моральної травматизації. Українське сьогодення зумовлює вивчення проблеми моральної травми та прояву її симптомів не лише у військових, які беруть активну участь в бойових діях, а й у цивільного населення, адже від війни, в результаті щоденних обстрілів страждають й мирні українські міста. Війна змінила наше життя: практично немає такої родини, в якій хтось не воював чи воює, не включений у волонтерську діяльність чи в міру своїх можливостей не допомагає нашим військовим. Така активна соціальна залученість, безумовно, не може не позначатися на рівні психічного здоров’я кожного громадянина нашої держави. Загалом моральна травма торкається екзистенційної виміру буття людини, впливає на функціонування моральних засад та ціннісно-смислової сфери особистості. Відповідно до методики «Шкала симптомів моральної травми (MISS-M-SF) (адаптація для цивільного населення Л.Засєкіної, М.Козігори)» в якості основних симптомів моральної травми особистості було визначено: зраду, провину, сором, моральне занепокоєння, втрата довіри та сенсу, труднощі з прощенням, самоосуд, релігійна боротьба та втрата віри. За результатами реалізованого пілотажного дослідження було визначено, що в осіб, в яких наявна симптоматика моральної травми, є дещо нижчий рівень самоефективності у діяльності та спілкуванні, вони демонструють схильність до самоосуду, надмірну зацикленість на переживанні проблеми, перебільшення її значущості та схильність перекладати провину на інших. Також відповідні особи не вдоволенні власною самореалізацією та результативністю й вважають, що істотно не можуть впливати на своє життя, а в досягненні поставленої мети від них теж не дуже багато залежить. Реалізоване дослідження не претендує на вичерпність та завершеність і має перспективу подальшого наукового пошуку.