Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25708
Назва: Концепти «віра» і «навернення» в сучасних філософсько-релігієзнавчих та православних теологічних інтерпретаціях
Автори: Борейко, Юрій Григорович
Федотова, Тетяна Володимирівна
Бібліографічний опис: Борейко Ю. Г., Федотова Т. В. Концепти «віра» і «навернення» в сучасних філософсько-релігієзнавчих та православних теологічних інтерпретаціях. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2024. № 2 (96). С. 5–14. DOI : https://doi.org10.35433/PhilosophicalSciences.2(96).2024.5-14.
Журнал/збірник: Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки
Випуск/№ : 2 (96)
Дата публікації: 2024
Дата внесення: 3-гру-2024
Країна (код): UA
DOI: https://doi.org10.35433/PhilosophicalSciences.2(96).2024.5-14
Теми: релігійна віра
релігійне навернення
релігійний досвід
парадигма
православна теологія
трансцендентне
неофіт
трансформація
ідентичність
Діапазон сторінок: 5-14
Короткий огляд (реферат): У статті аналізується розуміння концептів віри і навернення у контексті сучасних філософсько-релігієзнавчої і православної теологічної дослідницьких стратегій. Розкриття специфіки співідношення феноменів віри і навернення крізь призму релігієзнавчої і богословської парадигм постає актуальним і важливим дослідницьким завданням. Визначено, що в сучасній православній теології, зокрема в неопатристиці, релігійна віра тлумачиться як вольовий вибір і свідоме рішення жити згідно заповідей Бога. Через віру сприймається християнське Одкровення, зміст якого тлумачиться Церквою. Обґрунтовано, що філософсько-релігієзнавчий підхід передбачає вивчення релігійного навернення у межах двох основних методологічних підходів – класичного і сучасного. Класичний підхід розглядає навернення як раптовий вплив зовнішньої надприродної сили, що призводить до особистісної трансформації без активної участі неофіта. Сучасна парадигма полягає в розумінні навернення як інтерсуб’єктивного процесу з переважанням раціонального компонента. Охарактеризовано релігійну віру як екзистенційний конструкт, що зумовлює формування світогляду та поведінки особистості і має риси всеосяжності та цілісності. Релігійна віра спрямована переважно на чуттєве сприйняття сакрального об’єкта. Залучення суб’єкта через віру до сфери трансцендентного ілюструє тісний зв’язок віри з наверненням, яке посідає особливе місце серед феноменів релігійного досвіду. Встановлено, що навернення полягає у залученні до релігійної традиції або зміну релігійної чи конфесійної належності. Доведено, що незважаючи на різні трактування концепту навернення, спільним є розуміння релігійного навернення як феномена, який призводить до істотних особистісних трансформацій, пов’язаних із самосприйняттям неофіта. Такі зміни відбуваються в результаті не пасивного досвіду, а безпосередньої участі у формуванні нової релігійної ідентичності.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25708
Перелік літератури: 1. Костенко А. М. Роль та місце віри у процесах релігійних навернень. Софія. Гуманітарно-регієзнавчий вісник. 2018. № 1 (10). С. 24–27.
2. Левченко Т. Г. Розуміння віри у сучасній православній теології. Гілея: науковий вісник. 2017. Вип. 118. С. 230–234.
3. Левченко Т. Г. Трансформації концепту віри у християнській теології. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2017. №. 16. С. 58–60.
4. Миронович Д. "Промовляючи невимовне": конструктивістські теорії феномену релігійного навернення. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2018. Вип. 1 (10). С. 5–9.
5. Навернення Савла. URL: https://hram.lviv.ua/1530-navernennja-savla.html (дата звернення: 15.08.2024).
6. Предко О. І. Релігійний досвід: особистісний вимір. Софія. Гуманітарно релігієзнавчий вісник. 2014. № 1 (1). С. 21–25.
7. Христокін Г. Теорії теогносії українських представників неопатристики. URL: https://risu.ua/genadiy-hristokin-teoriji-teognosiji-ukrajinskih-predstavnikiv neopatristiki_n42169 (дата звернення: 15.08.2024).
8. Чорноморець Ю. П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія. К.: Дух і літера, 2010. 568 с.
9. Чорноморець Ю., Христокін Г. Догматика Д. Станілоає. Ч. III: вчення про надприродне Одкровення. URL: https://risu.ua/yuriy-chornomorec-gennadiy hristokin-dogmatika-d-staniloaye-ch-iii-vchennya-pro-nadprirodne-odkrovennya_n40682 (дата звернення: 15.08.2024).
10. Berger P., Luckmann T. The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge. Garden City, NY: Doubleday, 1967. 249 р.
11. Fromm E. Man for Himself: An Inquiry Into the Psychology of Ethics. New York: Open Road Media, 2013. 257 p.
12. James W. The Varieties Of Religious Experience: A Study In Human Nature. Adelaide: eBooks@Adelaide, 2009. 400 р.
13. Jung K. G. Psychology and religion. New Haven: Yale University Press, 1960. 138 р.
14. Lofland J., Skonovd N. Conversion motifs. Journal for the Scientific Study of Religion. 1981. Vol. 20 (4). Р. 373–385.
15. Rambo L. R., Farhadian Ch. Oxford Handbook of Religious Conversion. Oxford: Oxford University Press, 2014. 828 р.
16. Snow D. A., Machalek R. The Sociology of Conversion. Annual Review of Sociology. 1984. № 10. Р. 167–190.
17. Staniloae D. The Experience of God: Orthodox Dogmatic Theology. Vol. 1. Revelation and Knowledge of the Triune God. Brookline: Holy Cross orthodox Press, 1998. 467 р.
18. Stark R., Finke R. Acts of Faith: Explaining the Human Side of Religion Berkeley. Berkeley: University of California Press, 2000. 343 p.
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FH)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Boreiko_Fedotova_Вісник_ЖДУ.pdf588,84 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.