Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26596
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСокол, Марія Василівна-
dc.date.accessioned2024-12-17T12:56:12Z-
dc.date.available2024-12-17T12:56:12Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationСокол М. В. Підстави набуття права приватної власності на ліси та земельні ділянки лісогосподарського призначення. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2024. № 2. С. 27-33. DOI : https://doi.org/10.32782/2408-9257-2024-2-5.uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26596-
dc.description.abstractСтаття присвячена правовим проблемам набуття права приватної власності на ліси та земельні ділянки лісогосподарського призначення. На основі чинного законодавства та наукової літератури проведено комплексний аналіз первинних та вторинних способів приватизації лісових та нелісових земельних ділянок, а також чітке розмежування підстав набуття у приватну власність лісу та земель лісогосподарського призначення. Охарактеризовано термінологічні відмінності між об’єктами «земельні лісові ділянки» передбачені статтею 12 Лісового кодексу України та «земельні ділянки лісогосподарського призначення» визначенні у статті 56 Земельного кодексу України, що можуть у встановленому законом порядку передаватися у приватну власність, на підставі чого сформульовано пропозицію нової редакції статті 56 Земельного кодексу України. Наукову увагу було приділено змістовому наповненню «замкненості земельної ділянки». Зроблено акцент на чітких відмінностях ознак замкненості лісової земельної ділянки та земельної ділянки лісогосподарського призначення. Коли мова ведеться про ділянку, яка віднесена до лісового фонду, ознакою замкненості є відсутність спільних меж з іншими лісовими насадженнями, тобто розташування земельної лісової ділянки в оточенні інших видів угідь, які не належать до лісового фонду. Натомість, коли об’єктом приватизації виступають не лісові ділянки, вони можуть перебувати як в середині угідь, так і з однієї сторони межувати із землями першої категорії, а з іншої повинні бути відокремлені, природними ярами, болотами, пустирями тощо, від основного масиву земель лісогосподарського призначення. Проведено аналіз підстав надання земельних ділянок для лісорозведення, де сформульовано висновок, про значне розширення можливостей для створення лісу на приватних земельних ділянках після 2022 року.Досліджено правовий режим самозалісених земель, природні ресурси яких відносяться до лісового фонду, за винятком окремих випадків передбачених нормами законодавства. Виокремлено відмінності підстав набуття у приватну власність самозалісеної земельної ділянки, за лісовим та земельним законодавствомuk_UK
dc.format.extent27-33-
dc.language.isoukuk_UK
dc.subjectекологічне правоuk_UK
dc.subjectземельні правовідносиниuk_UK
dc.subjectекологічні правовідносини-
dc.subjectправо приватної власності на ліси-
dc.subjectлісові земельні ділянки-
dc.subjectземлі лісогосподарського призначення-
dc.subjectсамозалісена земельна ділянка-
dc.titleПідстави набуття права приватної власності на ліси та земельні ділянки лісогосподарського призначенняuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32782/2408-9257-2024-2-5-
dc.citation.issue2-
dc.citation.journalTitleАктуальні проблеми вітчизняної юриспруденції-
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українки, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплінuk_UK
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.subject.udc349.6:349.412uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FYu)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Sokol 3.pdf282,23 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.