Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26115
Назва: | Цехові організації єврейських ремісників волинських міст і містечок першої половини ХІХ ст. |
Автори: | Карліна, Оксана Миколаївна Хлібовська, Ганна Миколаївна |
Бібліографічний опис: | Карліна О. М., Хлібовська Г. М. Цехові організації єврейських ремісників волинських міст і містечок першої половини ХІХ ст. Літопис Волині. 2024. Чис. 30. С. 20-28. DOI : https://doi.org/10.32782/2305-9389/2024.30.03. |
Журнал/збірник: | Літопис Волині |
Випуск/№ : | 30 |
Дата публікації: | 2024 |
Дата внесення: | 7-гру-2024 |
Видавництво: | Гельветика |
Країна (код): | UA |
DOI: | https://doi.org/10.32782/2305-9389/2024.30.03 |
УДК: | 94(477.81/82):746.4«18» |
Теми: | історія Волинська губернія місто містечко ремесло цех єврей-ремісник цехова управа |
Діапазон сторінок: | 20-28 |
Короткий огляд (реферат): | У статті висвітлено функціонування цехових організацій єврейських ремісників у волинських містах і містечках у ХІХ ст. Джерельною базою слугували документація міських магістратів, губернської та генералгубернаторської влади та правові акти держави. Зазначено, що ремісники, диференційовані в майновому, культурному відношенні та за престижем спеціальності, не створювали єдиної соціальної верстви. Значна участь євреїв у ремеслі ділила їх на дві групи за релігійною ознакою. У волинських містах і містечках цехові братства євреїв-ремісників, які виникли в ранньомодерний період, в умовах російської імперської дійсності продовжували зберігати характер професійної корпорації. Вони функціонували під контролем губернської адміністрації, міських органів влади і ремісничих управ. Останні відігравали роль станово-професійного суду. Найбільше цехів єврейських ремісників налічувалося в таких повітових містах, як Дубно, Кременець, у губернському Житомирі, а також у Бердичіві. Найчастіше євреї-ремісники утворювали цехи в таких видах ремесла, як шевство, кравецтво, кушнірство. Ремісників-євреїв, які до них входили, об’єднували традиція, релігія, тісно пов’язані зі звичаями. Установлено, що серед ремісників-євреїв найчисельнішими були різники і кравці. Цей факт можна пояснити тим, що вони мали бути в кожній громаді з огляду на релігійні вимоги, яких мали дотримуватися у процесі виробництва. Типовим єврейським ремеслом також було кушнірство. Обробка шкір, як і кравецтво, була зумовлена релігійними приписами. Існував певний поділ ринку праці/збуту між християнськими і єврейськими ремісниками; як правило, християни спеціалізувалися в інших ремеслах, аніж євреї. У середині ХІХ ст. для посилення фіскального податку верховна влада спробувала запровадити цехову організацію для євреїв, зайнятих у всіх видах ремесла та сфері послуг. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26115 |
Тип вмісту: | Article |
Розташовується у зібраннях: | Наукові роботи (FH) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
karlina.pdf | 463,74 kB | Adobe PDF | Переглянути/відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.