Свобода моральної дії: І. Кант і А. Шопенгауер

Abstract

У статті здійснено спробу представити антиномії свободи, сформульовані Кантом в «Критиці чистого розуму» з погляду як самого автора, так і його критика А. Шопенгауера. Досліджено проблему розв’язання антиномій Канта, а саме: антиномії чистого розуму про свободу як космологічну ідею, котра повинна стати постулатом практичного розуму. Зміст антиномій представляється у формі тези та антитези. Крім того, розглянуто співвідношення дефініцій детермінізму і свободи моральної дії за І. Кантом та А. Шопенгауером, щоб відповісти на питання: «Чи можливі умови, в яких людина повністю ініціює свої дії без прихованих мотивів?», а також на питання «Яка повинна бути мотивація до дії в свідомості людини моральної?». Для порівняльних цілей представлено модуси operari (діяння, чин) та esse (існування людини) згідно з етикою І. Канта та А. Шопенгауера. У І. Канта operari представлено як свободу діяння в межах категоричного імперативу, як обов’язок чинити добро, як можливість визначати та реалізовувати власні цілі. На противагу І. Канту А. Шопенгауер стверджує, що свобода людині не властива, оскільки її мотиви піддаються впливу прихованої світової волі. У розумінні Канта світ є детерміністичним і повним перешкод, а свобода можлива в результаті моральних дій людини. У розумінні А. Шопенгауера свобода можлива в формі відповідальності, тобто як свобода усвідомлення злих діянь. Така конфронтація систем і позицій не виключає існування спільних поглядів, один з яких представлений у цій статті, а саме: згідно з І. Кантом і А. Шопенгауером основою людської поведінки є моральні принципи. This article is an attempt to present antinomies of freedom formulated by I. Kant in in terms of both the author of the «Critique of Pure Reason» and his critic Schopenhauer. For this purpose, the article examines the problem of solving antinomies formulated by I. Kant, namely, the antinomy of pure reason about freedom as the cosmological idea, which should become a postulate of practical reason. The content of antinomies is represented in the form of thesis and antithesis. The article also discusses the correlation of definitions of determinism and freedom of moral action by Kant and Schopenhauer with a purpose of responding to the question «Is it possible to create conditions in which a person is fully initiating own actions without ulterior motives?» And the question «What should be the motivation to act in the consciousness of moral man?». For comparative purposes in the article there are presented modus operari (action, work) and esse (human existence) according to the ethics of Kant and Schopenhauer. In the understanding of Kant world is deterministic and full of obstacles, and freedom is possible as a result of moral actions of man. In the understanding of Schopenhauer freedom is possible in the form of responsibility, freedom of comprehension of evil acts. Such a confrontation of positions does not preclude the existence of common views, one of which is presented in this article, namely, according to Kant and Schopenhauer moral principles serve as basis of human behavior.