Поняття символу в контексті європейської філософсько-естетичної традиції

Abstract

У статті проаналізовані основні напрями становлення філософського дискурсу символу. Висвітлюється специфіка трактування символічного образу в провідних філософсько-естетичних теоріях. Обґрунтовується, що кантівське й геґелівське розуміння символу вкорінене у філософсько-богословській номіналістичній традиції, успадкованій протестантизмом; Ф. Шеллінґ у своєму розумінні символу ближчий до традиції символічного реалізму, згідно з якою символ – жива реальність, яка нерозривно пов’язана із першообразом і правдиво виражає його. Естетико-онтологічний аспект теорії символу аналізується на прикладі філософської герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера, який розширює поняття «символізація» до рівня універсального естетичного принципу. Підсумовується, що діалектика естетичного процесу визначає формування концепту символу і як категорії естетичного дискурсу, і як символічного образу, який репрезентує культурно значимі цінності та смисли. Теоретична концептуалізація символу стаєформою саморефлексії культури. The basic directions of formation of philosophical discourse of the symbol have been analyzed. The specificity of interpretation of the symbolic image of the leading philosophical and aesthetic theories has been highlighted. It is proved that the Kantian and Hegelian understanding of the symbol was rooted in philosophical and theological nominalist tradition inherited by Protestantism; Schelling in his understanding of the symbol was closer to the tradition of symbolic realism, according to which the symbol is a living reality closely relating to the prototype and truly expressing it. The Aesthetic and ontological aspects of the theory of symbol have been analyzed on the example of H.-G. Gadamer’s philosophical hermeneutics, which had been extended the concept of “symbolization” to the level of a universal aesthetic principle. It is summarized that the dialectic of aesthetic process determines the formation of the concept of the symbol both the category of aesthetic discourse, and as a symbolic image that represents the significant of cultural values and meanings. The theoretical conceptualization of the symbol becomes a form of selfreflection of culture.