Динаміка українського літературного експресіонізму

Abstract

Комплексно і системно досліджено український літературний експресіонізм як певний тип світобачення письменства і як сформовану художню структуру. На підставі нелінійного літературознавства виявлено особливості експресіонізму як відкритого самоорганізованого утворення. Розгорнуто авторський проект національного варіанту експресіонізму в аспекті розвитку явища в часі й просторі. В основу покладено тезу про збіжність положень експресіоністичної концепції з базовими постулатами світобудови. Дослідження здійснено у фокусі ідейно-естетичної синхронності і синергізму. Аргументовано думку про автентичність, самодостатність, елітність і перманентність української літературно-експресіоністичної парадигми. Уточнено експресіоністичну ейдологію – систему універсалій, які зумовлюють експресіоністичні мейнстріми. Удосконалено теоретико-історіологічний інструментарій, категоріальну основу архетипної методики експресіонізму в особистісному, містичному і трансляційно-комунікативному аспектах. Проаналізовано механізм взаємодії експресіонізму з модернізмом і авангардизмом. Доведено продуктивність адаптації імпресіоністичної техніки до ідейно-естетичних потреб експресіонізму. Ідентифіковано тип експресіоністичної свідомості в українському художньому просторі. Окреслено динамічні прояви функціонування експресіонізму в національній літературі ХІХ – початку ХХІ століть.

In the thesis Ukrainian literary expressionism is comprehensively and systematically studied as a certain type of worldview of literature and as formed artistic structure. On the basis of the nonlinear literary criticism the features of literary expressionism were found as an open self-organizing formation. The author’s project of national variant of expressionism was deployed in terms of phenomena in time and space. The basis of the thesis is the thesis about convergence of statements of expressionistic concept with the basic postulates of the universe. The research was conducted in the focus of ideological and aesthetic synchronism and synergism. The idea about authenticity, self-sufficiency, exclusivity and permanence of Ukrainian literary expressionist paradigm was argued. Expressionistic eidology was specified – the system of universals that determine expressionistic mainstreams. The theoretical and istoriolohichnyy “set of tools” was improved, also categorical basis of archetypal expressionistic method in personal, mystical, broadcasting and communicative aspects. The mechanism of interaction of expressionism with modernism and avant-garde was analyzed. Efficiency of adaptation of impressionistic technique to ideological and aesthetic needs of expressionism was proved. The type of expressionist consciousness in Ukrainian artistic space was identified. It is noted that folklore and mythological events (ritual texts, proverbs, fairy tales, including fantastic), religious sources (especially with apocryphal content) with the aesthetics of the experience, not comprehension, substantially describing Ukrainian literary expressionism. It was shown, including the analysis of objects of research that Ukrainian form of artistic expressionism keeps the conception to objectify the original substance existing in the depths of the human spirit and distorted, traumatized by history. The dynamic displays of expressionism functioning was outlined in the national literature of XIX - beginning of XXI centuries. The peculiarities of development of expressionism on national grounds indicated periods of its growth (10 - 30 years of the 20th century), established the literary, genre and generic diversity. With all the convention of conceptual and terminological level the modifications of expressionism were observed: the mystical expressionism (I. Franko, V. Stus); authentic expressionism (Olha Kobylianska, V. Drozd); radical expressionism (S. Tudor, I. Rymaruk); classic (V. Stefanyk, A. Turiansky); impressionistic (M. Khvyliovy); pessimistic (T. Shevchenko, A. Teslenko, Lesya Ukrainka); komyunionizm (M. Kulish); activism (A. Golovko, M. Bazhan); transcendental naturalism (H. Mykhaylychenko); transcendental eroticism (T. Osmachka). Ukrainian expressionism shows all involved in the theoretical discourse internally stylistic forms, offering individual and stylistic variants of their representation.